Порошенко не той, за кого себе видає!!! Стала відома кримінальна таємниця про прізвище президента

 Стаття у науковому журналі для вчителів викликала спалах інтересу до прізвища Президента, передає Корупція.Інфо

Цікавенький скандал: у київському науково-методичному журналі для вчителів "Історія в школах", який видає Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, професор історії написав, що друге прізвише Президента України Петра Порошенка – Вальцман. Автором скандальної статті виявився доктор історичних наук, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка Віктор Король.

Ось цитата з неї:

“Головна мета – не духовне відродження, не поліпшення життя людей, а збагачення, про що свідчить, зокрема, зростання статків Порошенка (Вальцмана) до близько 3 млрд. доларів”.

Прізвище Вальцман та єврейське походження Петрові Олексійовичу пробують приписати не вперше. Статтями про це наводнений весь інтернет. Та чи правдива ця інформація? Щоб з'ясувати це ми зателефонували до професора Віктора Короля,  а також до політичного оглядача Володимира Бойка, який свого часу зміг побачити та скопіювати радянські документи про батька теперішнього Президента.

— Пане професоре, про що ваша стаття у журналі для вчителів і чому ви вирішили згадати в ній Порошенка?

В. Король: — Стаття називається “Пам'ятки історії України: минуле і сучасне”.  Я розповідаю в ній про стан пам'яткоохоронної роботи. У нас близько 140 тисяч пам'яток культури і більшість з них – у занедбаному стані. А в кінці вказую, що для національного відродження України потрібно, аби наша влада цю проблему не ігнорувала, не тільки цікавилася бізнес-інтересами, як це робить наш шановний Президент, який так і не продав “Рошен”.

– Ви у всіх випадках, де пишете про Президента, вказуєте у дужках інше прізвище – Вальцман. Чому?

— Та це — відома історія. Запустіть пошук в інтернеті й одразу побачити версії біографії Президента, яка відрізняється від офіційної. Зокрема, зазначено, що Олексій Вальцман, батько Петра Порошенка, народився 11 червня 1936 року в селі Саф'яни Ізмаїльського району Одеської області в сім’ї дрібних єврейських торговців. А в 1956 році Олексій Вальцман одружився з Євгенією Сергіївною Порошенко, при цьому змінив прізвище з Вальцмана на Порошенка. Ця єврейська сім'я була досить відомою в Одеській області, де вони починали свою торгівлю. Чого цуратися свого прізвища, не розумію? Чого міняти його на Порошенко? Чимало відомих, талановитих євреїв не приховують свого походження, візьмімо хоча б таких відомих осіб, як письменник-одесит Ісак Бабель чи ще один письменник з Полтавщини Шолом-Алейхем.

— За цю статтю вам уже закидають антисемітизм. За що ви не любите євреїв?

— Я ніколи антисемітом не був. Як професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка, я чи не найчастіше говорив, до прикладу, про трагедію в Бабиному яру, де в роки Другої світової війни німецькі окупанти розстрілювали євреїв.

— А вам, пане Бойко, що вдалося довідатися про всю цю історію з прізвищем Вальцман?

В. Бойко: — Я також часто натрапляю в соцмережах на розповіді про те, що справжнє прізвище пана Президента – Вальцман, а Порошенко – то прізвище матері. Дійсно стверджується, що батько Петра Олексійовича, Олексій Іванович, взяв його для очищення біографії після того, як відбув покарання за крадіжку соціалістичної власності в особливо великих розмірах. Але, хоч я й багато розслідую зловживання Президента і його команди, все-таки про цю історія з прізвищем маю сказати, що вона сумнівна.

— Які у вас аргументи на користь цього?

— Батько його був засуджений у середині 80-х. До тюрми потрапив під нинішнім своїм прізвищем. Причому на момент арешту він працював не в Бендерах, як пишуть в інтернеті, а в Тирасполі, і не директором заводу, а начальником СПМК-7 (тобто будівельно-монтажної колони) тресту "Молдсільгоспмонтаж".

— Але ж можна припустити, що прізвище він міг змінити до судимості?

—  Звісно, хтось може сказати, що прізвище він міг поміняти й раніше. І справді – міг. Але ось національність, як на мене, – ні. Національність громадян СРСР визначалась на момент одержання ними паспорта: на вибір самого громадянина йому давалась національність або батька, або матері – на все життя. Наступна зміна допускалась лише в порядку виправлення помилок у документах. Так ось, у паспорті батька в 5-й графі значилось – українець. У матеріалах кримінальної справи батька Порошенка зазначається, що він – українець.

—  А за що сидів батько Президента?

— Ще в 2005 році мені вдалось розшукати й скопіювати матеріали цієї справи, яка нині зберігається в Кишиневі. Там – букет звинувачень. По-перше, за гратами батько Порошенка опинився через те, що отримав від директора заводу "Молдсільгоспмонтаж" дві котушки емальованого кабелю, які зберігав у себе в гаражі. По-друге, також за те, що придбав у невстановленого слідством водія 64 літри спирту, "явно здобутого злочинним шляхом" (бо в Радянському Союзі спирт у такій кількості в законний спосіб роздобути було неможливо). І, по-третє, ще Порошенко-старший був визнаний винним у тому, що в 1968 та 1979 роках придбав два саморобні ножики, які зберігав удома і які були визнані холодною зброєю. Були ще обвинувачення в приписках, безпідставному отриманні премій, але врешті-решт Порошенко був за цими епізодами виправданий.

— Чим усе закінчилося?

— Вироком колегії у кримінальних справах Верховного Суду Молдавської РСР від 20 липня 1986 року в справі №2-121/86 Порошенко Олексій Іванович (підкреслюю, Порошенко, а не Вальцман), українець, 11 червня 1936 року народження, був засуджений на 5 років позбавлення волі з відбуттям покарання у виправно-трудовій колонії загального режиму, конфіскацією майна та позбавленням права посідати керівні посади впродовж 5 років. Наступного року Президія Верховного Суду Молдавської РСР у порядку нагляду переглянула вирок і постановою від 10 вересня 1987 року №4у-155/87 зняла з Олексія Порошенка обвинувачення в крадіжці емальованого кабелю та в інших крадіжках державної власності, зменшивши строк позбавлення волі до 2 років, які Порошенко-старший на той момент уже фактично відбув.

— Натомість молдавські журналісти у травні 2014-го, коли Петра Порошенка обрали Президентом України, опублікувала дещо іншу версію подій, – каже нам політичний експерт Олег Невмерженко. – Автори переконували, що Олексій Порошенко таки працював директором Бендерського дослідного експериментально-ремонтного заводу Молдавської РСР. Причому вони знайшли у Молдові людей, які це підтвердили. У невеликому придністровському місті Бендери про сім'ю Порошенко чули давно – місто маленьке, в якому всі одні одних знають. Там подейкують, що Олексій Порошенко був одним з перших у СРСР підпільних мільйонерів. “Почалося все з контрабанди горілки до Фінляндії, – розповідав журналістам Василь Берил, колишній особистий водій Олексія Порошенка. – Зачепилися за горілку, потім за завод, зловживання знайшли, розкручувати почали…” “Так, його у 1985-му затримали на кордоні з Фінляндією, він горілку туди хотів контрабадно вивезти на кілька тисяч рублів. Напевно, під маркою заводської продукції. До нього на заводі ставилися позитивно, але, коли дізналися, якими справами він займається, думка колективу змінилася”, – ділився спогадами також колишній інструментальник, голова ради трудового колективу заводу, який пропрацював там з 1965 року, Валентин Пітерський. Отож, виглядає, 64 літри спирту зовсім не випадково фігурують у кримінальній справі батька Петра Порошенка. Вочевидь, знайдений спирт був призначений не для натирання, а для виготовлення саморобної горілки та її нелегального продажу за кордоном.

— А звідки починається історія про Вальцмана?

— Тут важко судити достеменно. І складна життєва історія його батька нічого не додає до розуміння цієї теми. На мою думку, хоч до нинішнього Президента і є багато питань, ці питання хоче вже ставити практично вся країна, вони ніяк не пов'язані з його етнічним походженням. Вони стосуються його роботи на державних посадах, у тому числі на теперішній найвищій президентській посаді. А поширення інформації про прізвище Петра Олексійовича чи прізвище його батька, як на мене, розраховане на те, щоб посилити негативне ставленя до нього з огляду на певний рівень побутового антисемітизму, який є в нашому суспільстві.